спілчанин

СПІЛЧА́НИН, а, ч., розм. Член спілки; товариш, компаньйон.

Уважно допитувався [письменник] — хто та над чим працює,.. нарікав на те, що спілчани мало його турбують і відвідують (Рад. Укр., 13.XI 1960, 3).

Значення в інших словниках

1. спілчанин — спілча́нин іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. спілчанин — -а, ч., розм. Член спілки; товариш, компаньйон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спілчанин — СПІЛЧА́НИН, а, ч., розм. Член спілки; товариш, компаньйон. Уважно допитувався [письменник] – хто та над чим працює, .. нарікав на те, що спілчани мало його турбують і відвідують (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. спілчанин — Спілча́нин, -на; -ча́ни, -ча́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)