срібляник
СРІБЛЯ́НИК, а, ч.
1. іст. Те саме, що срі́бник 1.
Нумізматична наука встановила, що.. невдовзі по запровадженні християнства (988 р.) були випущені золоті монети, так звані златники, і срібні, які називають срібляниками (Наука.., 7, 1970, 26).
2. Те саме, що срібня́к.
Три череп’яні кухлі, вщерть налиті горілкою, з’явилися на столі. Галабурда і Японський скинулись по сріблянику і взяли закуски (Добр., Очак. розмир,1965,48).
3. фольк. Уживається як постійна прикладка до сл. дука.
— Отак-то, братці, отак-то, діти,.. тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш, Вибр., 1969, 118);
Українська народна пісня завжди виступала проти панів, проти дуків-срібляників (Нар. тв. та етн., 1, 1974, 50).
Словник української мови (СУМ-11)