срібляник
СРІБЛЯ́НИК, а, ч.
1. іст. Те саме, що срі́бник 1.
Нумізматична наука встановила, що .. невдовзі по запровадженні християнства (988 р.) були випущені золоті монети, так звані златники, і срібні, які називають срібляниками (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що срібня́к.
Три череп'яні кухлі, вщерть налиті горілкою, з'явилися на столі. Галабурда і Японський скинулись по сріблянику і взяли закуски (С. Добровольський).
3. фольк. Уживається як постійна прикладка до сл. дука.
– Отак-то, братці, отак-то, діти, .. тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш);
Українська народна пісня завжди виступала проти панів, проти дуків-срібляників (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)