срібляний

СРІБЛЯ́НИ́Й, срібля́на́, срібля́не́.

1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.).

У світлиці з'явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (С. Добровольський);

Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (А. Малишко).

2. Стос. до обробки срібла (у 1 знач.).

3. нар.-поет. Те саме, що срібля́стий.

Вже Сула у Переяслав-місто не тече прозора й срібляна (Н. Забіла).

Значення в інших словниках

1. срібляний — срібля́ни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. срібляний — срібляна, срібляне. 1》 Зробл., вигот. зі срібла (у 1 знач.). 2》 Стос. до обробки срібла (у 1 знач.). 3》 нар.-поет. Те саме, що сріблястий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. срібляний — СРІБЛЯ́СТИЙ (кольором і блиском схожий на срібло), СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, СРІ́БЕРНИЙ поет., СРІБЛЯ́НИ́Й фольк., СРІБНА́СТИЙ рідше; ПЕРЛАМУ́ТРОВИЙ (який нагадує перламутр). Вікна моєї кімнати виходять на озеро, воно тепер сріблясте від місячного сяйва (П.  Словник синонімів української мови
4. срібляний — Срібляни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. срібляний — СРІБЛЯ́НИ́Й, срібля́на́, срібля́не́. 1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.). У світлиці з’явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Мал.  Словник української мови в 11 томах
6. срібляний — Срібляний, -а, -е = срібний. Тобі Господь великим скарбом буде, небесний царь — горою срібляною. К. Іов. 50.  Словник української мови Грінченка