срібляний
СРІБЛЯ́НИ́Й, срібля́на́, срібля́не́.
1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.).
У світлиці з'явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (С. Добровольський);
Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (А. Малишко).
2. Стос. до обробки срібла (у 1 знач.).
3. нар.-поет. Те саме, що срібля́стий.
Вже Сула у Переяслав-місто не тече прозора й срібляна (Н. Забіла).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- срібляний — срібля́ни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- срібляний — срібляна, срібляне. 1》 Зробл., вигот. зі срібла (у 1 знач.). 2》 Стос. до обробки срібла (у 1 знач.). 3》 нар.-поет. Те саме, що сріблястий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- срібляний — СРІБЛЯ́СТИЙ (кольором і блиском схожий на срібло), СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, СРІ́БЕРНИЙ поет., СРІБЛЯ́НИ́Й фольк., СРІБНА́СТИЙ рідше; ПЕРЛАМУ́ТРОВИЙ (який нагадує перламутр). Вікна моєї кімнати виходять на озеро, воно тепер сріблясте від місячного сяйва (П. Словник синонімів української мови
- срібляний — Срібляни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- срібляний — СРІБЛЯ́НИ́Й, срібля́на́, срібля́не́. 1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.). У світлиці з’явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Мал. Словник української мови в 11 томах
- срібляний — Срібляний, -а, -е = срібний. Тобі Господь великим скарбом буде, небесний царь — горою срібляною. К. Іов. 50. Словник української мови Грінченка