срібляний
СРІБЛЯ́СТИЙ (кольором і блиском схожий на срібло), СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, СРІ́БЕРНИЙ поет., СРІБЛЯ́НИ́Й фольк., СРІБНА́СТИЙ рідше; ПЕРЛАМУ́ТРОВИЙ (який нагадує перламутр). Вікна моєї кімнати виходять на озеро, воно тепер сріблясте від місячного сяйва (П. Козланюк); І прудко, мов іскри з багаття огнисті, Мов хвилі гірського потоку сріблисті, Летять голоснії пісні (Леся Українка); Над головами високо-високо проповзає срібна хмарка (Г. Хоткевич); Весь ліс — в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. Сріберний, світлий, притихлий (О. Гончар); В нас ялинка лісова, Молода, хороша, І всю її покрива Срібляна пороша (Г. Бойко); Сьогодні ж степ увесь неначе Заслав срібнастий оксамит (І. Манжура); Рибина борсається на траві, вилискуючи на сонці перламутровим черевом (Л. Смілянський). — Пор. біля́стий.
Значення в інших словниках
- срібляний — срібля́ни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- срібляний — срібляна, срібляне. 1》 Зробл., вигот. зі срібла (у 1 знач.). 2》 Стос. до обробки срібла (у 1 знач.). 3》 нар.-поет. Те саме, що сріблястий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- срібляний — СРІБЛЯ́НИ́Й, срібля́на́, срібля́не́. 1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.). У світлиці з'явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (С. Добровольський); Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
- срібляний — Срібляни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- срібляний — СРІБЛЯ́НИ́Й, срібля́на́, срібля́не́. 1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.). У світлиці з’явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Мал. Словник української мови в 11 томах
- срібляний — Срібляний, -а, -е = срібний. Тобі Господь великим скарбом буде, небесний царь — горою срібляною. К. Іов. 50. Словник української мови Грінченка