1. Словник української мови в 11 томах

срібляний

СРІБЛЯ́НИ́Й, срібля́на́, срібля́не́.

1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.).

У світлиці з’явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (Добр., Очак. розмир, 1965, 7);

Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Мал., Звенигора, 1959, 102).

2. Стос. до обробки срібла (у 1 знач.). Ма́йстер срібля́ни́х справ див. спра́ва¹.

3. нар.-поет. Те саме, що срібля́стий.

Вже Сула у Переяслав-місто не тече прозора й срібляна (Забіла, У.. світ, 1960, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. срібляний — срібля́ни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. срібляний — срібляна, срібляне. 1》 Зробл., вигот. зі срібла (у 1 знач.). 2》 Стос. до обробки срібла (у 1 знач.). 3》 нар.-поет. Те саме, що сріблястий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. срібляний — СРІБЛЯ́НИ́Й, срібля́на́, срібля́не́. 1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.). У світлиці з'явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (С. Добровольський); Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  4. срібляний — СРІБЛЯ́СТИЙ (кольором і блиском схожий на срібло), СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, СРІ́БЕРНИЙ поет., СРІБЛЯ́НИ́Й фольк., СРІБНА́СТИЙ рідше; ПЕРЛАМУ́ТРОВИЙ (який нагадує перламутр). Вікна моєї кімнати виходять на озеро, воно тепер сріблясте від місячного сяйва (П. Словник синонімів української мови
  5. срібляний — Срібляни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. срібляний — Срібляний, -а, -е = срібний. Тобі Господь великим скарбом буде, небесний царь — горою срібляною. К. Іов. 50. Словник української мови Грінченка