срібляр
СРІБЛЯ́Р, а, ч. Те саме, що ювелі́р.
З другої половини XVIII ст. побутують такі назви, як «майстер золотих і срібляних справ», «срібляних справ майстер» або просто «срібляр» (Укр. золотарство.., 1970, 6);
// Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.).
Чижевський Іван — у 1782 р. разом з іншими сріблярами позолотив купол головної лаврської дзвіниці (Укр. золотарство.., 1970, 194);
Срібляр.. заливав на спеціальному столі лист скла розчином срібла (Веч. Київ, 27.IV 1957, 2).
Словник української мови (СУМ-11)