стадар
СТАДА́Р, я́, ч., діал. Пастух, що пасе коней.
Найвеселіший народ конярі, або як їх іще називають — стадарі.. Хоч як паша далеко, а йому все одно (Хотк., Довбуш, 1965, 88);
Стояв [на майдані] уже старший вівчар.., стадар до коней (Гжицький, Опришки, 1962, 16).
Словник української мови (СУМ-11)