стадниця

СТАДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Стайня.

Веде коня у стадницю (Сл. Гр.);

— А яка була стадниця в старого гетьмана! Які коні там були позаводили! (Н.-Лев., VII, 1966, 282).

Значення в інших словниках

1. Стадниця — Ста́дниця іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. стадниця — СТАДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Стайня. Веде коня у стадницю (Сл. Б. Грінченка); – А яка була стадниця в старого гетьмана! Які коні там були позаводили! (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. стадниця — -і, ж., заст. Стайня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стадниця — СТА́ЙНЯ (спеціальне приміщення, де тримають коней), КОНЮ́ШНЯ, СТАДНИ́ЦЯ заст., СТАНИ́ЦЯ діал., СТА́НЯ діал.; ЛОША́ТНИК (приміщення для лошат). В теплій стайні коні жваво хрумали сіно (С.  Словник синонімів української мови