стандартизація
СТАНДАРТИЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Встановлення єдиних норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали.
Стандартизація, нормалізація і уніфікація сприяють прискоренню технічного прогресу і підвищенню ефективності нової техніки (Вісник АН, 4, 1971, 56);
Стандартизація є основою планування якості продукції, основою управління якістю (Наука.., 11, 1974, 12);
Стандартизація ділової документації стала одним з найважливіших завдань у заходах з наукової організації праці (Рад. Укр., 8.II 1972, 3);
// Дотримання єдиних стабільних граматико-стилістичних норм у національній мові (перев. у науково-технічному та офіційно-діловому її стилях).
Коли поняття стандартизації цілком закономірно стосується наукового стилю мови.., то до мови художньої літератури цей термін не може бути прямолінійно застосований, бо він суперечить самій природі словесно-художнього стилю (Нар. тв. та етн., 2, 1975, 36);
// Запровадження єдиних типових форм організації, здійснення чого-небудь.
Прості, лаконічні форми в сучасній архітектурі, стандартизація будівництва вимагають пошуків шляхів індивідуалізації споруд в галузі художньо-декоративній (Образотв. мист., 1, 1974, 24).
2. перен. Позбавлення кого-, чого-небудь індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності.
Словник української мови (СУМ-11)