старатель

СТАРА́ТЕЛЬ, я, ч.

1. Той, хто добуває золото (перев. кустарним способом).

Старатель знайшов самородок золота вагою 2 кг; *Образно. Є на світі багато людей суворої й романтичної професії, які працюють до самозабуття, до млосної втоми, відмовляючись од земних благ і солодких спокус. Цих людей називають старателями (Літ. Укр., 30.VІІ 1965, 1).

2. заст. Дбайливець, піклувальник.

— Що ж з нашим Тихоном? Може, люди у щасті його зовсім і забули? Ну, ну, не знаю, щоб такого старателя забули! (Кв.-Осн., II, 1956, 147).

Значення в інших словниках

1. старатель — стара́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. старатель — Дбач, кукібник, (вона) дбаха, кукібниця, див. роботящий, старанний, енергійний, ретивий, трудолюбивий  Словник чужослів Павло Штепа
3. старатель — СТАРА́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Той, хто добуває золото (перев. кустарним способом). Старатель знайшов самородок золота вагою 2 кг (з газ.); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. старатель — -я, ч. 1》 Той, хто добуває золото (перев. кустарним способом). 2》 заст. Дбайливець, піклувальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови