старозавітний

СТАРОЗАВІ́ТНИЙ, а, е.

1. церк. Який згадується в Старому завіті.

На чільній дошці [оправи євангелія] зображено новозавітну трійцю, на спідній — старозавітну трійцю (Укр. золотарство.., 1970, 31);

Скорчивши й підібгавши під себе ноги, на припічку сидів чоловік, схожий на старозавітного пророка (Кол., Терен.., 1959, 380).

2. перен. Який дотримується старих поглядів, звичок, правил і т. ін.

— Мабуть, справді, тяжко вам, Любов Яківно, жити з папашею… старозавітний він у вас і — пробачте — черствуватий! (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 510).

Значення в інших словниках

1. старозавітний — старозаві́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. старозавітний — СТАРОЗАВІ́ТНИЙ, а, е. 1. церк. Який згадується в Старому завіті. На чільній дошці [оправи євангелія] зображено новозавітну трійцю, на спідній – старозавітну трійцю (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. старозавітний — -а, -е. 1》 церк. Який згадується в Старому Заповіті. 2》 перен. Який дотримується старих поглядів, звичок, правил тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старозавітний — СТАРОМО́ДНИЙ (який дотримується старих поглядів, звичаїв, правил і т. ін.), СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЗАВІ́ТНИЙ розм. — Пам'ятайте-бо таки, що в Каралаєвій в нутрі сидить дві баби: одна ліберально-модна, а друга старомодна консерваторка (І.  Словник синонімів української мови
5. старозавітний — Старозаві́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. старозавітний — Старозавітний, -а, -е, — ній, -я, -є Ветхозавѣтный. Левиц. І. 240.  Словник української мови Грінченка