стаціонар
СТАЦІОНА́Р, а, ч.
1. Заклад постійного типу (на відміну від пересувного або тимчасового).
— Можна виїхати на гастролі і в інше місто, в якийсь із стаціонарів. Так я прошу, щоб мене направили в стаціонар (Ткач, Арена, 1960, 164);
// Лікувальний заклад з постійними ліжками для хворих.
Медикаментозне лікування хворих з гастритами проводиться за призначенням лікаря в домашніх умовах або в стаціонарі (Наука.., 8, 1959, 27);
// Форма очного навчання у вузі, технікумі.
Вступати до стаціонару.
2. спец. Нерухома основа, фундамент якої-небудь машини, споруди і т. ін.
Зрізані волоті по транспортеру надходили в кузов автомашини, їх вивантажували і просушували на токах та обмолочували комбайном на стаціонарі (Колг. Укр., 3, 1959, 31);
Поставлений Ониськом Артемовичем на стаціонар, молотив [комбайн] цілу добу (Гончар, Новели, 1954, 110).
Словник української мови (СУМ-11)