стація

СТА́ЦІЯ, ї, ж.

1. іст. У Литві, Білорусії та на Смоленщині, Правобережній і Лівобережній Україні у XIV-XVI ст. — щорічний натуральний податок з селян, який стягався на утримання великокнязівського двору й урядовців.

2. іст. У Польщі та на загарбаних нею українських землях у другій половині XVI-XVII ст. — натуральний податок з селян, який витрачався на утримання польського війська.

Селяни, що сиділи на державній землі, вносили в державну казну подимне (від диму, тобто від житла).., сплачували десятину на користь церкви і податок (стацію) на утримання польського війська (Іст. УРСР, І, 1953, 158).

3. заст. Те саме, що пості́й.

На шляхетських будинках — вирізьблені з каменю герби і дошки з латинськими написами, що садиба звільнена від стації як під час сойму та з’їздів громадських, так і на випадок війни (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6);

— Обіцяйте їм не лише дружбу господаря, а й всіляку допомогу, стацію та гостинність у наших землях (Ле, Наливайко, 1957, 192).

4. спец. Місце поселення певного виду тварин.

Стації соболів;

// розм. Те саме, що стоя́нка 4.

Брати знають, що батько Віталія Стратоновича все життя розкопував чи то прадавні могили, чи то якісь старі, землею замулені стації і селища (Стельмах, І, 1962, 80).

5. діал. Станція.

Другого дня раненько обоє з бабою пішли пішки до найближчої стації залізниці, щоби відси дістатися до Львова (Фр., IV, 1950, 30).

Значення в інших словниках

1. стація — Ста́нція, ста́ція: — житло, мешкання [48] — зупинка, станція [51] — зупинка, станція; тимчасове наймане житло [52] — квартира, постій [21] — місце перебування...  Словник з творів Івана Франка
2. стація — ста́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. стація — див. статія  Словник церковно-обрядової термінології
4. стація — СТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. іст. У Литві, Білорусії та на Смоленщині, Правобережній і Лівобережній Україні у XIV–XVI ст. – щорічний натуральний податок з селян, який стягався на утримання великокнязівського двору й урядовців. 2. іст.  Словник української мови у 20 томах
5. стація — ста́ція 1. залізнична станція; вокзал; зупинка (ст): Майже вся публіка, яка протягом дня супроводжала заквітчаних добровольців від Богослужби і промов на Пелчинській вулиці...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. стація — стація, стаця зупинка, стоянка, постій; податок на утримання війська  Словник застарілих та маловживаних слів
7. стація — -ї, ж. 1》 іст. У Литві, Білорусії та на Смоленщині, Правобережній і Лівобережній Україні у 14-16 ст. – щорічний натуральний податок з селян, що стягався на утримання великокнязівського двору та урядовців. 2》 іст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. стація — I. ПОСТІ́Й (тимчасове наймане житло), СТА́ЦІЯ заст. Його оклунки вносили до хати дядько й жінка — господарі постою (О. Досвітній); — Обіцяйте їм не лише дружбу господаря, а й всіляку допомогу, стацію та гостинність у наших землях (І. Ле).  Словник синонімів української мови
9. стація — Ста́ція, -ції (кімната з утриманням, пансіон)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. стація — Стація, -ції ж. 1) Стоянка, постой и продовольствіе на постоѣ. Да велів Ляхам, мостивим панам, по козаках, по мужиках стацією стояти, да не велів великої стації вимишляти. ЗОЮР. I. 52. 2) Станція. Я іду на стацію до Заболотова. Гол. 1. 233.  Словник української мови Грінченка