ствердіти

СТВЕРДІ́ТИ, і́є і СТВЕ́РДНУТИ, не; мин. ч. стверд, ла, ло i стве́рднув, нула, ло; док.

1. Стати твердим, твердішим.

Хтось невідомий, великий майстер, ліпив з сірої маси звірів, людей, птахів будинки.. Але все те було сире, не встигло ствердіти і утрачало форму (Коцюб., II, 1955, 212);

— Ти мусиш провести мене на Угорщину.. — За тиждень, за дві неділі, коли сніг по горах ствердне або розтає троха (Фр., III, 1950, 300);

Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу (Л. Укр., І, 1951, 146).

2. перен. Стати суворим, рішучим.

Штаб-ротмістр випростався, ствердів, завченим рухом кинув руку на ефес шаблі, вириваючи її з піхов (Стельмах, Хліб.., 1959, 654).

3. лінгв. Втратити м’якість, стати твердим (про приголосні звуки).

Значення в інших словниках

1. ствердіти — стверді́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ствердіти — СТВЕРДІ́ТИ, і́є і СТВЕ́РДНУТИ, не; мин. ч. стверд, ла, ло і стве́рднув, нула, ло; док. 1. Стати твердим, твердішим. Хтось невідомий, великий майстер, ліпив з сірої маси звірів, людей, птахів, будинки ..  Словник української мови у 20 томах
3. ствердіти — -іє і стверднути, -не; мин. ч. стверд, -ла, -ло і стверднув, -нула, -нуло; док. 1》 Стати твердим, твердішим. 2》 перен. Стати суворим, рішучим. 3》 лінгв. Втратити м'якість, стати твердим (про приголосні звуки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ствердіти — ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. ствердіти — Стверді́ти, -ді́ю, -єш гл. Отвердѣть. Земля вже стверділа. Рк. Левиц. Стверднути, дну, неш, гл. = ствердіти. Желех.  Словник української мови Грінченка