ствердіти
СТВЕРДІ́ТИ, і́є і СТВЕ́РДНУТИ, не; мин. ч. стверд, ла, ло i стве́рднув, нула, ло; док.
1. Стати твердим, твердішим.
Хтось невідомий, великий майстер, ліпив з сірої маси звірів, людей, птахів будинки.. Але все те було сире, не встигло ствердіти і утрачало форму (Коцюб., II, 1955, 212);
— Ти мусиш провести мене на Угорщину.. — За тиждень, за дві неділі, коли сніг по горах ствердне або розтає троха (Фр., III, 1950, 300);
Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу (Л. Укр., І, 1951, 146).
2. перен. Стати суворим, рішучим.
Штаб-ротмістр випростався, ствердів, завченим рухом кинув руку на ефес шаблі, вириваючи її з піхов (Стельмах, Хліб.., 1959, 654).
3. лінгв. Втратити м’якість, стати твердим (про приголосні звуки).
Значення в інших словниках
- ствердіти — стверді́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- ствердіти — СТВЕРДІ́ТИ, і́є і СТВЕ́РДНУТИ, не; мин. ч. стверд, ла, ло і стве́рднув, нула, ло; док. 1. Стати твердим, твердішим. Хтось невідомий, великий майстер, ліпив з сірої маси звірів, людей, птахів, будинки .. Словник української мови у 20 томах
- ствердіти — -іє і стверднути, -не; мин. ч. стверд, -ла, -ло і стверднув, -нула, -нуло; док. 1》 Стати твердим, твердішим. 2》 перен. Стати суворим, рішучим. 3》 лінгв. Втратити м'якість, стати твердим (про приголосні звуки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ствердіти — ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- ствердіти — Стверді́ти, -ді́ю, -єш гл. Отвердѣть. Земля вже стверділа. Рк. Левиц. Стверднути, дну, неш, гл. = ствердіти. Желех. Словник української мови Грінченка