1. Словник української мови в 11 томах

ствол

СТВОЛ, а, ч.

1. Частина вогнепальної зброї у вигляді труби, через яку проходять, отримуючи певний напрямок польоту, куля або снаряд.

З ствола берданки і досі в’юнився тонесенький промінчик диму (Донч., II, 1956, 288);

Глушак стоїть за п’ятнадцять кроків, тримаючи ствол маузера на зігнутій лівій руці (Довж., І, 1958, 102);

Уралов зарився в копицю проса, виставив тільки ствол своєї гаківниці, під плече картуз підклав, щоб плече віддачею не розтрощило (Гончар, Тронка, 1963, 307).

2. гірн. Вертикально або похило розташована частина шахти, яка має вихід на поверхню.

Він по стволу униз і вгору кліті під владний дзвін сигналів посила (Сос., Солов. далі, 1957, 28);

Довідався [Іван], що розпочато будівництво нової шахти — № 8. Пройдено вже ствол і почато прохідку головного штреку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 30);

Довгий шлях проходить вугілля від вибою до ствола (Рад. Укр., 21.V 1961, 2).

3. розм. Назва різних предметів, пристроїв, які мають форму прямої труби.

Стволи двох димарів.. з кожним вінцем укладеної цегли все вище підносилися над будовами Новокаховського селища (Вол., Озеро.., 1959, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ствол — ствол іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ствол — сов., (кріса) цівка, люфа; (гармати) жерло, тіло, хобот; (шахти) стовбур; (нерва) стебло. Словник синонімів Караванського
  3. ствол — 1. цівка, див. дуло 2. стовбур, стовбурець, стовбурина, стовбурисько Словник чужослів Павло Штепа
  4. ствол — СТВОЛ, а, ч. 1. Частина вогнепальної зброї у вигляді труби, через яку проходять, отримуючи певний напрямок польоту, куля або снаряд. З ствола берданки і досі в'юнився тонесенький промінчик диму (О. Словник української мови у 20 томах
  5. ствол — А, ч. 1. Вогнепальна зброя. 2. вульг. Пеніс. ◇ Засадити в два ствола — здійснити статевий акт з двома чоловіками одночасно. Ти бачив ту порнуху, де тьолці засадили в два ствола? Словник сучасного українського сленгу
  6. ствол — (ствола) ч. 1. крим., мол. Вогнепальна зброя. Незареєстровані стволи будь-кому знадобляться (А. Кокотюха, Останній раз); Тоді знайшли усе, крім "ствола", який, окрім всього, зберігався незаконно (УМ, 7.06.2000). БСРЖ, 564; ПСУМС, 66; ТСРОЖ, 202; ЯБМ, 2, 380. 2. мол. Сто грошових одиниць. ПСУМС, 66. Словник жарґонної лексики української мови
  7. ствол — -а, ч. 1》 Частина вогнепальної зброї у вигляді труби, крізь яку проходить, отримуючи певний напрямок польоту, куля або снаряд; дуло. 2》 гірн. Вертикально або похило розташована частина шахти, яка має вихід на поверхню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ствол — Шахтна виробка значної довжини, перерізом понад 4 м2, найчастіше вертикальна, веде з поверхні землі вглиб до покладу; с. служить, зокрема, для підіймання видобутку і транспортування людей за допомогою шахтного підйомника (с. видавальний, с. підіймальний), для вентиляції шахти (с. вентиляційний). Універсальний словник-енциклопедія
  9. ствол — СТВОЛ (частина вогнепальної зброї у вигляді труби, через яку проходить куля, снаряд), ДУ́ЛО, ЖЕ́РЛО (в артилерійської зброї); ЦІ́ВКА розм. (ствол рушниці). Гармати били прямою наводкою, стволи вже стояли горизонтально.. Словник синонімів української мови