стебник

СТЕБНИ́К, а́, ч., діал. Омшаник.

З усім він прощався: коней гладив, обнімав телят, шептав слова прощання стодолі, коморі, стебникові (Гжицький, У світ.., 1960, 100).

Значення в інших словниках

1. Стебник — Сте́бник іменник чоловічого роду селище в Україні  Орфографічний словник української мови
2. стебник — СТЕБНИ́К, а́, ч., діал. Омшаник. З усім він прощався: коней гладив, обнімав телят, шептав слова прощання стодолі, коморі, стебникові (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах
3. стебник — -а, ч., зах. Омшаник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стебник — Стебник, -ка гл. = омшаник. Яловнику без ліку, скриня грошей в стебнику. Гол. II. 679.  Словник української мови Грінченка