стежі
СТЕ́ЖІ, ів, мн., діал. Люди, послані вести спостереження, розвідку за тим, що діється у ворожому таборі або в певній місцевості.
Гості прийдуть борше, бо кінні стежі вже кругом мигають, ліси перешукують (Черемш., Тв., 1960, 134);
Однак стежі ходили тільки тоді, як «ворог» мовчав і не наступав (Ірчан, II, 1958, 215);
Ішли на колгоспну дорогу Полки, — а не перші стежі (Брат., Пора.., 1960, 13).
Словник української мови (СУМ-11)