стетеріти
СТЕТЕРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Дуже розгубитися, збентежитися від несподіванки, переляку і т. ін., втратити здатність мислити, рухатися і т. ін.
Раптом став [старший Гамалія] і дурнувато перекривив офіцера.. І тоді і люди, і німці, і поліцаї стетеріли (Тют., Вир, 1964, 542);
Миня зробив страшні очі, кинув уперед руку з вистромленим, як револьвер, вказівним пальцем і сказав: — Пу! —Дем’ян стетерів (Перв., Дикий мед, 1963, 139).
Словник української мови (СУМ-11)