стидний
СТИДНИ́Й, а́, е́. Те саме, що стидки́й.
— Яке ж ти худеньке, аж світишся… Дівчина помітно зніяковіла, немов у цьому було для неї щось стидне (Гончар, III, 1959, 383);
Стидне слово; Стидна пісня.
Словник української мови (СУМ-11)СТИДНИ́Й, а́, е́. Те саме, що стидки́й.
— Яке ж ти худеньке, аж світишся… Дівчина помітно зніяковіла, немов у цьому було для неї щось стидне (Гончар, III, 1959, 383);
Стидне слово; Стидна пісня.
Словник української мови (СУМ-11)