стирта

СТИ́РТА, и, ж., діал. Скирта.

Ой згоріла стирта сіна на жовтім пісочку, Та й хто ж мені, молодому, випере сорочку? (Коломийки, 1969, 307);

Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три стирти сіна ось близько (Фр., XIII, 1954, 386).

Значення в інших словниках

1. стирта — сти́рта іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. стирта — СТИ́РТА, и, ж., діал. Скирта. Ой згоріла стирта сіна на жовтім пісочку, Та й хто ж мені, молодому, випере сорочку? (з народної пісні); Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три стирти сіна ось близько (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. стирта — -и, ж., діал. Скирта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стирта — Ски́рта і сти́рта, -ти, -ті; ск[т]и́рти, ск[т]ирт сти́рта і ски́рта, -ти, -ті; -ти, ст[к]ирт  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. стирта — Сти́рта, -ти ж. = скирта. Найшли вони стирту сіна. Грин. II. 195. Уздріли вони та й забачили, що там сти́рта ста стоїть. Гол. II. 106.  Словник української мови Грінченка