Значення в інших словниках
-
стирта —
сти́рта іменник жіночого роду діал.
Орфографічний словник української мови
-
стирта —
СТИ́РТА, и, ж., діал. Скирта. Ой згоріла стирта сіна на жовтім пісочку, Та й хто ж мені, молодому, випере сорочку? (з народної пісні); Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три стирти сіна ось близько (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
стирта —
Ски́рта і сти́рта, -ти, -ті; ск[т]и́рти, ск[т]ирт сти́рта і ски́рта, -ти, -ті; -ти, ст[к]ирт
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стирта —
СТИ́РТА, и, ж., діал. Скирта. Ой згоріла стирта сіна на жовтім пісочку, Та й хто ж мені, молодому, випере сорочку? (Коломийки, 1969, 307); Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три стирти сіна ось близько (Фр., XIII, 1954, 386).
Словник української мови в 11 томах
-
стирта —
Сти́рта, -ти ж. = скирта. Найшли вони стирту сіна. Грин. II. 195. Уздріли вони та й забачили, що там сти́рта ста стоїть. Гол. II. 106.
Словник української мови Грінченка