стирчак

стирча́к

-а, ч., розм.

Те, що стирчить, виступає вперед, угору.

Значення в інших словниках

1. стирчак — стирча́к іменник чоловічого роду стирчак розм.  Орфографічний словник української мови
2. стирчак — СТИРЧА́К, а́, ч., розм. Те, що стирчить, виступає вперед, угору. Стримить [одна з скель], ніби голова сахару [цукру]. На тому стирчаку ще десь узялись ялини; вони вросли в зазубні і стирчать голі, без гілля (І.  Словник української мови у 20 томах
3. стирчак — СТИРЧА́К, а́, ч., розм. Те, що стирчить, виступає вперед, угору. Стримить [одна з скель], ніби голова сахару. На тому стирчаку ще десь узялись ялини; вони вросли в зазубні і стирчать голі, без гілля (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах