стирчати
стирча́ти
-чу, -чиш, недок.
1》 Стояти, чітко вирізняючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч.
|| Не прилягати щільно до чого-небудь, а підніматися сторч; настовбурчуватися.
|| Висовуватися, виставлятися звідки-небудь якоюсь частиною.
|| Надто видаватися, виступати наперед або назовні (про окремі частини тіла).
|| Міститися, бути розташованим, вирізняючись у навколишньому просторі або з-поміж чого-небудь.
2》 Міститися на чому-небудь, десь (про предмети, недоладно розміщені або недоречні у цьому місці).
3》 перен., розм. Бути присутнім, перебувати де-небудь (про недоречне, небажане або постійне, обридливе перебування кого-небудь десь).
|| зневажл. Постійно працювати, довгий час займатися чим-небудь.
Стирчати більмом (спичкою) в (на) оці (очах) у кого, кому — набридати, дратувати своєю присутністю, наявністю.
Великий тлумачний словник сучасної української мови