стирчати —
СТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Стояти, різко виділяючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (прислів'я); Повитикались ..
Словник української мови у 20 томах
стирчати —
стирча́ти: ◊ стирча́ти як ви́лка в то́рті ірон. 1. бути недоречним, зайвим у даній ситуації, почуватися невпевнено (ст): – Як пройшла нарада? Чого вас викликали, щось питали? – Та де! Якісь дрібні чвари між “грубою рибою”.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
стирчати —
-чу, -чиш, недок. 1》 Стояти, чітко вирізняючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. || Не прилягати щільно до чого-небудь, а підніматися сторч; настовбурчуватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стирчати —
ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка ..
Фразеологічний словник української мови
стирчати —
НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — підніматися, ставати сторч), ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко), НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.
Словник синонімів української мови
стирчати —
СТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Стояти, різко виділяючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (Укр.. присл.., 1963, 132); Повитикались..
Словник української мови в 11 томах
стирчати —
Стирча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Торчать. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472.
Словник української мови Грінченка