стирчати
стирча́ти
-чу, -чиш, недок.
1》 Стояти, чітко вирізняючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч.
|| Не прилягати щільно до чого-небудь, а підніматися сторч; настовбурчуватися.
|| Висовуватися, виставлятися звідки-небудь якоюсь частиною.
|| Надто видаватися, виступати наперед або назовні (про окремі частини тіла).
|| Міститися, бути розташованим, вирізняючись у навколишньому просторі або з-поміж чого-небудь.
2》 Міститися на чому-небудь, десь (про предмети, недоладно розміщені або недоречні у цьому місці).
3》 перен., розм. Бути присутнім, перебувати де-небудь (про недоречне, небажане або постійне, обридливе перебування кого-небудь десь).
|| зневажл. Постійно працювати, довгий час займатися чим-небудь.
Стирчати більмом (спичкою) в (на) оці (очах) у кого, кому — набридати, дратувати своєю присутністю, наявністю.
Значення в інших словниках
- стирчати — стирча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- стирчати — Стовбичити, (- волос) настовбурчуватися; (з чогось) витикатися; (на голові) сидіти; (над душею) стояти, виснути (вдалині) стриміти, височіти. Словник синонімів Караванського
- стирчати — СТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Стояти, різко виділяючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (прислів'я); Повитикались .. Словник української мови у 20 томах
- стирчати — стирча́ти: ◊ стирча́ти як ви́лка в то́рті ірон. 1. бути недоречним, зайвим у даній ситуації, почуватися невпевнено (ст): – Як пройшла нарада? Чого вас викликали, щось питали? – Та де! Якісь дрібні чвари між “грубою рибою”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стирчати — ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка .. Фразеологічний словник української мови
- стирчати — НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — підніматися, ставати сторч), ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко), НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. Словник синонімів української мови
- стирчати — Стирча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стирчати — СТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Стояти, різко виділяючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (Укр.. присл.., 1963, 132); Повитикались.. Словник української мови в 11 томах
- стирчати — Стирча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Торчать. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Словник української мови Грінченка