стирчати

Значення в інших словниках

1. стирчати — стирча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. стирчати — СТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Стояти, різко виділяючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (прислів'я); Повитикались .. Словник української мови у 20 томах
3. стирчати — стирча́ти: ◊ стирча́ти як ви́лка в то́рті ірон. 1. бути недоречним, зайвим у даній ситуації, почуватися невпевнено (ст): – Як пройшла нарада? Чого вас викликали, щось питали? – Та де! Якісь дрібні чвари між “грубою рибою”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. стирчати — -чу, -чиш, недок. 1》 Стояти, чітко вирізняючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. || Не прилягати щільно до чого-небудь, а підніматися сторч; настовбурчуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стирчати — ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка .. Фразеологічний словник української мови
6. стирчати — НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — підніматися, ставати сторч), ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко), НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. Словник синонімів української мови
7. стирчати — Стирча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. стирчати — СТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Стояти, різко виділяючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (Укр.. присл.., 1963, 132); Повитикались.. Словник української мови в 11 томах
9. стирчати — Стирча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Торчать. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Словник української мови Грінченка