стихар
СТИХА́Р, я́, ч. Довгий, з широкими рукавами, звичайно парчевий, одяг дияконів і дяків, який надягають під час богослужіння.
В собор пожертвувала [О. Браницька] великий срібний хрест на престол,.. дорогі парчеві ризи й стихар з надзвичайно дорогої парчі (Н.-Лев., VII, 1966, 275);
Паламарем дражнили Марка за те, що він часом прислужував у олтарі [вівтарі], надіваючи мальований стихар (Вас., II, 1959, 313);
На ньому був стихар з вишитими сріблом хрестами, і він тримав у руках кадильницю, прислуговуючи попові (Донч., III, 1956, 60).
Словник української мови (СУМ-11)