стовбурина

СТОВБУРИ́НА, и, ж., розм.

1. Те саме, що сто́вбур 1.

От він злазити почав, Сповз на стовбурину… Враз собака загарчав І вхопив штанину (Бойко, Билиці.., 1958, 5);

Цілющий теплий сік напоїв сухе коріння і потік по стовбурині (Забіла, У.. світ, 1960, 140).

2. Один стовбур (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. стовбурина — стовбури́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стовбурина — СТОВБУРИ́НА, и, ж., розм. 1. Те саме, що сто́вбур 1. От він злазити почав, Сповз на стовбурину... Враз собака загарчав І вхопив штанину (Г. Бойко); Цілющий теплий сік напоїв сухе коріння і потік по стовбурині (Н. Забіла). 2. Один стовбур (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
3. стовбурина — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що стовбур 1). 2》 Один стовбур (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стовбурина — Стовбурина, -ни ж. Одинъ стволъ растенія.  Словник української мови Грінченка