Словник української мови в 11 томах

стоголовий

СТОГОЛО́ВИЙ, а, е. Який має сто або дуже багато голів.

Гострими очима вп’явся [становий] в стоголовий натовп (Головко, II, 1957, 342);

Стоголове чудовисько.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. стоголовий — стоголо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. стоголовий — СТОГОЛО́ВИЙ, а, е. Який має сто або дуже багато голів. Гострими очима вп'явся [становий] в стоголовий натовп (А. Головко); Стоголове чудовисько.  Словник української мови у 20 томах
  3. стоголовий — -а, -е. Який має сто або дуже багато голів. Стоголове чудовисько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стоголовий — Стоголо́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стоголовий — Стоголовий, -а, -е Стоглавый. К. Бай. 141. От меч тобі на гидру стоголову. К. ЦН. 272.  Словник української мови Грінченка