стокрилий
СТОКРИ́ЛИЙ, а, е, поет. Який має багато крил.
*Образно. Які простори вдалині, Яка у грудях сила, Які діла, які пісні, Яка жага стокрила! І всі ці радощі рясні Нам Партія створила! (Рильський, III, 1961, 141);
// перен. Швидкий, поривчастий.
Над верхів’ям лісу шугав стокрилий вітер (Рибак, Дніпро, 1953, 247).
Словник української мови (СУМ-11)