Словник української мови в 11 томах

стоптаний

СТО́ПТАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стопта́ти.

На дощенту витолоченій і стоптаній на багно галявині темною горою височів Бутень [тур] (Загреб., Диво, 1968, 79);

Електрична лампочка.. кидала яскраве світло на стоптаний перед складом сніг (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43);

Хто з людей не встиг вихопитись на гору.., той попадає на роги і під ноги бидлові і конає, стоптаний в болоті (Л. Укр., II, 1951, 209);

Обізвавсь Тарас Трясило Гіркими сльозами: «Бідна моя Україно, Стоптана ляхами!» (Шевч., І, 1963, 42);

Перед очима старої промайнула — крізь давнину літ — ядуча курява далеких доріг, стоптаних її босими ногами (Жур., Вечір.., 1958, 393);

// У знач. прикм.

Поникли голови козачі, Неначе стоптана трава (Шевч., II, 1963, 51);

Пасли [хлопчики] свою худобу неподалік від села на вигорілій, стоптаній толоці (Цюпа, Три явори, 1958, 3);

Під Москвою ми відкидаємо катів, і багряніють кров’ю злою полотна стоптаних снігів (Сос., II, 1958, 184);

Почуття страшної образи й болю за стоптану любов стихійно охоплює її (Збірник про Кроп., 1955, 265);

Чумарчина в дірках на йому, картуз аж рудий — виношений такий, — коліна позалатувані, чоботи стоптані… (Тесл., З книги життя, 1949, 3);

Оксана дивиться на свої ноги в стоптаних балетках (Кучер, Голод, 1961, 423);

// сто́птано, безос. присудк. сл.

Всі шляхи на Україні Стоптано та збито (Перв., II, 1958, 171).

2. у знач. прикм., перен., розм. Те саме, що немолоди́й.

— Чого заманулося? паничів! — усміхнулась Зайчиха.. — Та хоч би який стоптаний, — жартує Параска (Мирний, IV, 1955, 102).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. стоптаний — сто́птаний 1 дієприкметник від: стоптати сто́птаний 2 прикметник немолодий — про людину розм.  Орфографічний словник української мови
  2. стоптаний — (взуття) зношений, виношений, поношений, приношений, уношений, (земля) толочений, витолочений, потолочений, столочений, (сік) чавлений, вичавлений, зічавлений, начавлений, почавлений, учавлений  Словник чужослів Павло Штепа
  3. стоптаний — СТО́ПТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до стопта́ти. На дощенту витолоченій і стоптаній на багно галявині темною горою височів Бутень [тур] (П. Загребельний); Хто з людей не встиг вихопитись на гору..  Словник української мови у 20 томах
  4. стоптаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стоптати. || стоптано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен., розм. Те саме, що немолодий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стоптаний — Сто́птаний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)