сторожовик
СТОРОЖОВИ́К, а́, ч., розм. Сторожовий катер, човен.
Їх [моряків] помітив у морі наш сторожовик і хотів узяти на борт (Кучер, Голод, 1961, 201).
Словник української мови (СУМ-11)СТОРОЖОВИ́К, а́, ч., розм. Сторожовий катер, човен.
Їх [моряків] помітив у морі наш сторожовик і хотів узяти на борт (Кучер, Голод, 1961, 201).
Словник української мови (СУМ-11)