стосилий
СТОСИ́ЛИЙ, а, е, поет. Який має, нездоланну силу; дужий, могутній.
Здавна сонце сія, здавна дикі льоди торосила природа стосила (Гонч., Вибр., 1959, 104);
Вітчизна крила Йому [солдатові] незборені дала. Він полетів — орел стосилий, В сто раз сильніший за орла (Гірник, Друзі.., 1953, 101).
Словник української мови (СУМ-11)