стравлювати
СТРА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко СТРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТРАВИ́ТИ, стравлю́, стра́виш; мн. стра́влять; док., перех.
1. Провадити спаш чого-небудь.
Бувають.. випадки, коли озимина переростає і її спасують. Цього не слід допускати тому, що тварини витоптують рослини, стравляють їх дуже низько, а іноді навіть витягують з корінням (Хлібороб Укр., 8, 1972, 17);
Стравити луки.
2. перев. док., діал. Сприйняти.
— Не хоче мене пан, я обернуся до хлопів. Побачимо, як він се стравить (Фр., VIII, 1952, 93).
Словник української мови (СУМ-11)