стравлювати
СТРА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко СТРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТРАВИ́ТИ, стравлю́, стра́виш; мн. стра́влять; док., що.
1. Провадити спаш чого-небудь.
Бувають .. випадки, коли озимина переростає і її спасують. Цього не слід допускати тому, що тварини витоптують рослини, стравляють їх дуже низько, а іноді навіть витягують з корінням (із журн.);
Стравити луки.
2. Те саме, що перетра́влювати².
А Бертольд ніяк не міг “стравити свого меду”, що був аж надто гірким (Н. Королева);
Ми щастя хочемо на землі, Уже нам годі муки! Хай пузо ледаче не стравить того, Що створять трудящі руки. Немало хліба дає земля. (Є. Драбкіна).
3. перев. док., діал. Сприйняти.
– Не хоче мене пан, я обернуся до хлопів. Побачимо, як він се стравить (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)