страдний
СТРА́ДНИЙ, а, е. Те саме, що стра́дницький 2, 3.
Зварив і сливок їй. Покуштувала, та й годі. Страдна, страдна зробилась. Погляд став такий болісний, очі каламутні (Тесл., З книги життя, 1949, 81);
І горе страдного життя Сумнії звуки розказали, І найзапекліші спізнали Благії сльози спочуття (Сам., І, 1958, 68);
— Романочку, бідний мій… Як понівечили вони тебе, — придивляється дівчина до страдних очей (Стельмах, І, 1962, 469);
Стояло перед очима змучене, страдне личко Клави (Собко, Нам спокій.., 1959, 18).
Словник української мови (СУМ-11)