страдний
СТРА́ДНИЙ, а, е.
Те саме, що стра́дницький 2, 3.
Зварив і сливок їй. Покуштувала, та й годі. Страдна, страдна зробилась. Погляд став такий болісний, очі каламутні (А. Тесленко);
І горе страдного життя Сумнії звуки розказали, І найзапекліші спізнали Благії сльози спочуття (В. Самійленко);
– Романочку, бідний мій... Як понівечили вони тебе, – придивляється дівчина до страдних очей (М. Стельмах);
Стояло перед очима змучене, страдне личко Клави (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)