страховиддя
СТРАХОВИ́ДДЯ, я, с., розм., рідко. Те саме, що страхі́ття.
[Тетяна:] Ох, яка ж то ніч була страшна! Давно, давно вже не бачила я такого вогню, який у Трохима бушував. Та пожежа — то було якесь страховиддя! (Кроп., V, 1959, 132).
Словник української мови (СУМ-11)