страховиддя
СТРАХОВИ́ДДЯ, я, с., розм., рідко.
Те саме, що страхі́ття.
[Тетяна:] Ох, яка ж то ніч була страшна! Давно, давно вже не бачила я такого вогню, який у Трохима бушував. Та пожежа – то було якесь страховиддя! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)