страхітливо
СТРАХІТЛИ́ВО, присл.
1. Присл. до страхітли́вий 1, 4.
Людина.. страхітливо блискала білками широко відкритих очей (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 64);
Машини, які йдуть на гору, страхітливо виють моторами й викидають з вихлопних труб цілі хмари спрацьованих газів (Загреб., День.., 1964, 121).
2. розм. Дуже погано, кепсько.
Словник української мови (СУМ-11)