страхітний
СТРАХІ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що страхітли́вий.
Дрімають коров’яки, кинувши далеко безладні, страхітні у полі тіні (Вас., II, 1959, 21);
Заблудовського схопили й поволокли, не давши навіть опам’ятатися від такої страхітної новини (Ле, Україна, 1940, 389);
Після тихого життя в лісі він опинився раптом серед розбурханого людського моря з його страхітними несподіванками (Гжицький, У світ.., 1960, 115);
Його тривога росла з наближенням години, коли треба було йти до земляка. Ніби наставала страхітна година уявлюваної кари (Коцюба, Нові береги, 1959, 93).
Словник української мови (СУМ-11)