страчуватися

СТРА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТРА́ТИТИСЯ, стра́чуся, стра́тишся, док.

1. Пропадати, губитися.

Зникли вони і згинули, як багато дечого зникає та страчується доброго й лихого, благого й злого (Вовчок, І, 1955, 369);

// Переставати існувати, зникати.

Судячи по «Хариті», «Ялинці» та «П’ятизлотнику», у вас, видно, добродію, не стратилася віра в добро поміж людьми… (Мирний, V, 1955, 380).

2. Витрачати багато грошей, коштів; робити великі витрати.

Він собі то коней заведе таких, що як змії, то коляску купить новеньку, то у місто поїде — там стратиться (Вовчок, І, 1955, 66).

3. тільки недок. Пас. до стра́чувати.

♦ Стра́титися ро́зуму — збожеволіти.

Боронь боже, хто з людей почув би Стефана, то подумав би, що стратився розуму (Чорн., Пісні.., 1958, 45).

Значення в інших словниках

1. страчуватися — стра́чуватися дієслово недоконаного виду пропадати, губити; робити великі витрати  Орфографічний словник української мови
2. страчуватися — СТРА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТРА́ТИТИСЯ, стра́чуся, стра́тишся, док. 1. Пропадати, губитися. Зникли вони і згинули, як багато дечого зникає та страчується доброго й лихого, благого й злого (Марко Вовчок); // Переставати існувати, зникати.  Словник української мови у 20 томах
3. страчуватися — -уюся, -уєшся, недок., стратитися, страчуся, стратишся, док. 1》 Пропадати, губитися. || Переставати існувати, зникати. 2》 Витрачати багато грошей, коштів; робити великі витрати. 3》 тільки недок. Пас. до страчувати. Стратитися розуму — збожеволіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови