стриб

СТРИБ, розм. Уживається як присудок за знач. стриба́ти і стрибну́ти.

Оленка з печі та за ручки Андрійка, та собі стриб, стриб!.. (Тесл., З книги життя, 1949, 35);

Промінь пронизав темряву, і на брудну стіну — стриб! — райдужний, мальований зайчик (Вас., II, 1959, 213);

Давид під лікоть її, дівчата з сміхом за руки — стриб, і на возі вже дівчина (Головко, II, 1957, 186);

Скаче цап у двір од страху, До хліва вже підлетів. Тут Федько з одного маху З нього стриб і хлів закрив! (С. Ол., Вибр., 1959, 160).

Значення в інших словниках

1. стриб — див. стрибати  Словник синонімів Вусика
2. стриб — СТРИБ, розм. Уживається як присудок за знач. стриба́ти і стрибну́ти. Оленка з печі та за ручки Андрійка, та собі стриб, стриб!.. (А. Тесленко); Промінь пронизав темряву, і на брудну стіну – стриб! – райдужний, мальований зайчик (С.  Словник української мови у 20 томах
3. стриб — розм. Уживається як присудок за знач. стрибати і стрибнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стриб — Стриб меж. Скокъ! Стриб, стриб з човнів. Котл. Ен. VI. 23. В воду стриб. Котл. Ен. V. 77. --------------- Стриб, -бу м. Скачекъ. Напірай на стриб та ще й на добрий. Ном. №. 13662.  Словник української мови Грінченка