стрибун

СТРИБУ́Н, а́, ч.

1. Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати;

// Спортсмен, який займається стрибками як спортивними вправами.

А тепер придивився, — нене моя! — там футболіст, там штангіст, там стрибун, там снайпер (Вишня, І, 1956, 399);

До Саппоро — міста XI Білої олімпіади — вирушає перша група радянських олімпійців — лижники-гонщики, стрибуни з трампліна і ковзанярі (Рад. Укр., 22.І 1972, 4);

// Назва різних тварин, які мають здатність стрибати або пересуваються стрибками.

Якщо засвистів на акації шпак, Якщо цвірінчать горобці-стрибуни, — Це значить — надворі ознаки весни! (С. Ол., Вибр., 1959, 29);

Найкращими стрибунами є зайці, які перестрибують з розбігу через огорожі до трьох метрів заввишки (Веч. Київ, 14.III 1967, 3).

2. ент. Яскравого забарвлення з металевим полиском жук, який летить немовби стрибками.

Немало шкідливих комах у Карпатах знищують представники сітчастокрилих — золотоочки, а також комахи з ряду твердокрилих — польові, лісові й гібридні стрибуни (Знання.., 2, 1973, 10).

Значення в інших словниках

1. стрибун — стрибу́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. стрибун — Плигун, скакун; (- дитину) пострибун, пустун, (- комаху) стрибунець, (- зайця — ще) стрибайчик.  Словник синонімів Караванського
3. стрибун — СТРИБУ́Н, а́, ч. 1. Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати; // Спортсмен, який займається стрибками як спортивними вправами. А тепер придивився, – нене моя!...  Словник української мови у 20 томах
4. стрибун — -а, ч. 1》 Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати. || Спортсмен, який займається стрибками як спортивними вправами. || Назва різних тварин, які мають здатність стрибати або пересуваються стрибками. 2》 ент. Яскравого забарвлення з металевим полиском жук, який летить немовби стрибками.  Великий тлумачний словник сучасної мови