стрибун

СТРИБУ́Н, а́, ч.

1. Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати;

// Спортсмен, який займається стрибками як спортивними вправами.

А тепер придивився, – нене моя! – там футболіст, там штангіст, там стрибун, там снайпер (Остап Вишня);

До Саппоро – міста XI Білої олімпіади – вирушає перша група радянських олімпійців – лижники-гонщики, стрибуни з трампліна і ковзанярі (з газ.);

// Назва різних тварин, які мають здатність стрибати або пересуваються стрибками.

Якщо засвистів на акації шпак, Якщо цвірінчать горобці-стрибуни, – Це значить – надворі ознаки весни! (С. Олійник);

Найкращими стрибунами є зайці, які перестрибують з розбігу через огорожі до трьох метрів заввишки (з газ.).

2. Яскравого забарвлення з металевим полиском жук, який летить немовби стрибками.

Немало шкідливих комах у Карпатах знищують представники сітчастокрилих – золотоочки, а також комахи з ряду твердокрилих – польові, лісові й гібридні стрибуни (з наук.-попул. літ.).

3. зоол. Родина риб ряду окунеподібних, які здатні кілька годин залишатись без води і пересуваються стрибками або плізуючи.

Значення в інших словниках

1. стрибун — стрибу́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. стрибун — Плигун, скакун; (- дитину) пострибун, пустун, (- комаху) стрибунець, (- зайця — ще) стрибайчик.  Словник синонімів Караванського
3. стрибун — -а, ч. 1》 Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати. || Спортсмен, який займається стрибками як спортивними вправами. || Назва різних тварин, які мають здатність стрибати або пересуваються стрибками. 2》 ент. Яскравого забарвлення з металевим полиском жук, який летить немовби стрибками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стрибун — СТРИБУ́Н, а́, ч. 1. Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати; // Спортсмен, який займається стрибками як спортивними вправами. А тепер придивився, — нене моя!...  Словник української мови в 11 томах