стримано
СТРИ́МАНО. Присл. до стри́маний 2-5.
З горба спускалися кілька бійців, розмовляючи поміж собою. Один з них стримано стогнав (Гончар, III, 1959, 411);
Трохи ніяковіючи перед присутніми за своє хвилювання, привітався Артем, як тільки міг стримано (Головко, II, 1957, 446);
Чумак стримано розпрощався з Гайченком, пішов за трактористом (Збан., Переджнив’я, 1960, 20);
Скупо, стримано писала Клава про себе (Ткач, Плем’я.., 1961, 65).
Словник української мови (СУМ-11)