строфіка
СТРО́ФІКА, и, ж.
1. Розділ віршознавства, що вивчає будову строф.
2. Будова строф поетичних творів.
Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (Рильський, III, 1956, 400);
У П. Тичини строфіка динамічна, вона перебуває весь час у русі, змінюється її ритміка (Рад. літ-во, 7, 1967, 45).
Словник української мови (СУМ-11)